Вступ до спеціальної філології
(Романська філологія)

Мета, завдання навчальної дисципліни, компетенції, яких має набути студент у результаті її вивчення

Мета викладання лекційного курсу зі спеціальної філології полягає в набутті майбутніми фахівцями з французької мови поглиблених знань із соціолінгвістичної характеристики основних сучасних романських мов у світі (французької, іспанської, італійської, румунської, португальської) і тих, які мають маргінальний статус у цій групі (каталанської, гасконської, окситанської, сефардської тощо), а також у вивченні зародження та генетичного розвитку сучасних романських мов на всіх рівнях мови (фонетичному, граматичному, лексичному). Курс має велике загальноосвітнє значення, закладаючи основи теоретичної підготовки фахівців-романістів.

Завдання практичного курсу зі спеціальної філології:

  • визначити соціолінгвістичний статус романських мов та ареал їх розповсюдження в Європі та за її межами;
  • розглянути питання мова / діалект у контексті романського мовлення;
  • визначити діалектний склад романських мов;
  • дослідити структурну спільність романських мов на рівні фонетики, морфології, синтаксису та лексики;
  • встановити рівень взаємовпливу романських мов на різних етапах їх розвитку;
  • встановити походження сучасних романських мов;
  • дослідити етапи та мовні особливості розвитку народної латини та її перехід у сучасні романські мови;
  • визначити перші писемні та літературні пам’ятки романських мов та шляхи становлення їх літературних мов;
  • висвітлити основні напрямки дослідження романських мов у мовознавстві.

У результаті вивчення даної дисципліни фахівець повинен оволодіти наступними компетенціями:

  • соціальною та соціолінгвістичною компетенціями, які передбачають розвиток уміння адекватно спілкуватися у романомовних країнах, а саме: правильно вибрати тематику, форму комунікації та ін.;
  • соціокультурною компетенцією, яка полягає у знанні національно-культурних особливостей романомовних країн, а також у вмінні та навичках побудови використання мовних засобів, розповсюджених у цих країнах, а саме: правила ввічливості, вирази народної мудрості, реєстрові відмінності, діалект і говори;
  • дискурсивною компетенцією, яка передбачає володіння дискурсивною стратегією;
  • навчальною компетенцією, яка полягає в умінні вчитися, у здатності спостерігати за новим досвідом і брати в ньому участь, приєднувати нові знання до вже існуючих, застосовувати отримані знання під час самостійної та індивідуальної роботи з науковою літературою.